о.Стівен Фрімен на Glory To God for All Things для Ancient Faith Ministries від 19 липня 2022 р.Б.
Багато служб Церкви закінчуються молитвою: “Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе, помилуй і спаси нас!”. Враховуючи, що ми безпосередньо молимося до Христа, навіщо ми закликаємо молитви інших? Чи то наші молитви слабкі, чи Його милосердя складно отримати? Як багато чого іншого у Церкві, відповідь виявляє ще більшу таємницю.
У Бутті 18, нам розповідають про Боже відвідування Авраама під Дубом Мамре. Короткий епізод переповнений таємницями та століттями викликав зацікавлення Церкви. Бог вирішив знищити Содом та Гоморру, якщо їхня нечестивість буде така, як кажуть. Авраама, утім, ставить цікаве питання, заступаючись за ці міста. Чи Бог знищить праведних(цадиким) із нечестивими? А що якщо у місті є 50 праведних людей? Чи Бог пожаліє місто заради 50?
Бог відповідає, що Він помилує міста заради 50 праведних. Авраамове заступництво продовжується “торгуванням”. Воно закінчується “поступкою”, що лише 10 праведних буде достатньо, щоб помилувати міста. Звичайно, виявляється, що є лише 8 праведників, і міста зруйновано, хоч 8 душ евакуйовано (Лот та його родина).
Тут, втім, розкривається важливий принцип: присутність праведних зберігає життя неправедних. Вони є сіллю та світлом. Як каже святий Яків: “багато може щира молитва праведного.” (5:16)
Присутність лише 10 праведних спасли б міста Содома та Гоморри, символи найбільшого нечестя всіх часів та народів. Навіть більшими за це були молитви Авраама. Поки той говорив перед лицем Господа, нечестиві міста все ще існували. Він “затримав” руку Бога.
Таке розуміння речей було здебільшого забуте у теперішньому світі. Ми виховали у собі секулярний менталітет та почали бачити присутність християн у секулярних термінах. Ми зараховуємо себе до однієї з різноманітних “груп інтересів”. Ми уявляємо, що якби ми заявили про щось об’єднаним голосом, об’єднаним голосування та об’єднаними грошима ми б мали в якійсь мірі вплив на рішення могутніх (які, точно, не є богами). Дуже сумними висновками секуляризму є світ, який сам собою керує, існує сам собою, та визначає сам себе. У цьому напрямку думки немає ніякої потреби у Бозі.
Піднесення секуляризму як домінантного культурного вірування приносить з собою й піднесення “моралі” як важелю влади. “Моральні” соціальні рухи, що позначили модерну історію християнства на заході (пуританизм, аболіція, фемінізм, “сухий” рух*, й сучасний “воукіз씆 та таке інше) є прикладами християнства як секуляризованої, “моральної” влади. Факт, що ці рухи часто мали ж стільки учасників нехристиян як і християн свідчить про секулярну природу їх існування. Як рухи, вони працюють так само незалежно від того чи приєднуються християни чи ні. Секуляризм готує світ до зникнення християнства.
Декілька років тому, говорячи на конференції у Сіетлі, я описав це місто як “одне з найбільш моральних місць в країні”. Цілі райони цього міста закривали, час від часу, в ім’я різних моральних цілей.Бостон, під час пуританської ери, й те був менш моральним. Не дивно, NPR, декілька років тому, надрукував статтю під назвою “Не вірите в Бога? Їдьте до Сіетла”. Місто від того не стає менш моральним. Насправді, від того воно стає тільки більш моральним.
Прошу пробачення у моїх друзів із Сіетла – я міг би навести й інші приклади. Це не один лише Сіетл.
Христос вчив, що Церква є “сіллю” та “світлом”. Для багатьох, це заповідь, що закидує нас у моральні баталії з кожного приводу. Христос зазначив, що сіль, що стала не солона, годиться лише для викидання. Він так само міг би сказати, що м’ясо яке стало “самою сіллю” є неїстівним.
Образ солі не означає, що світ має стати увесь сіллю. Так само, образ світла загалом означає, що усе стане світлом. Обидва образи говорять про природу праведності та святої присутності у світі. Авраам під дубами Мамре є образом віри – не величезне військо, що скаче на ворогів, щоб поставити Авраам на престол як батька усіх.
Єдині найважливіші дії задля життя цього світу, у будь-який день, відбувається у різних місцях там, де народ Божий збирається та приносить Божественну Літургію “за всіх і за все”. Наші модерні почуття часто редукують Літургію до “заправочної станції”, що надає нам наснагу та натхнення йти у світ та робити “нашу справжню роботу”. Ці два бачення конкурують – і перше – древнє бачення – усе більше ігнорується у своїй ролі.
Якби ми розуміли справжню природу молитви – наше Причастя з Богом – ми б знаходили кожну можливу нагоду молитися. Коли ми виходимо у молитву у присутності Бога, ми займаємо своє місце поміж праведниками. Ми стаємо Божою сіллю та Божим світлом.
Було сказано у одному з перших століть Церкви, що є троє праведників через чиї молитви Бог тримає існування світу. Ми знаємо як факт, що існування Солома та Гоморри раз залежало від молитов Авраама. Я маю глибоку упевненість, що зраза є щонайменше троє людей, які сповнюють цю роль в цей момент. Щоразу як ми молимося, ми займаємо своє місце поміж них. Там, ми стаємо сіллю та світлом, незалежно від політики та моральності цього світу.
Молитвами святих Отців наших, Господи Ісусе Христе, помилуй і спаси нас!
___
*Протестантський рух за повну заборону алкоголю
†від англійського дієслова to wake – прокидатися. Йдеться про поведінку людей, які завжди пильнують та тривожаться через расову та іншу дискримінації.
Philosophical Orthodox 